Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
чавити — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
вичавлювати — юю, юєш, недок., ви/чавити, влю, виш; мн. ви/чавлять; док., перех. 1) Стискаючи, здавлюючи що небудь, виділяти рідину, рідку масу. 2) перен. Впливаючи різними способами на кого , що небудь, одержувати щось. || Примушувати кого небудь позбавитися… … Український тлумачний словник
давити — давлю/, да/виш; мн. да/влять; недок. 1) перех. і на кого – що, у що. Налягати своєю вагою; натискати. 2) перех., перен. Чинити утиски; гнобити. || Гнітити (про почуття, настрій). || Пересилювати що небудь у собі; приглушувати. 3) перех. і неперех … Український тлумачний словник
дочавлювати — юю, юєш, недок., дочави/ти, дочавлю/, доча/виш, док. Закінчувати чавити що небудь … Український тлумачний словник
перечавлювати — юю, юєш, недок., переча/вити, ча/влю, ча/виш; мн. переча/влять; док., перех. Чавити всіх чи багатьох, все чи багато чого небудь … Український тлумачний словник
почавити — ча/влю, ча/виш; мн. поча/влять; док., перех. 1) Подавити, потоптати все чи багато чого небудь, усіх чи багатьох. || Пом яти що небудь. Почавити виноград. 2) Чавити якийсь час … Український тлумачний словник
халасати — а/ю, а/єш, недок., перех., діал. Чавити … Український тлумачний словник
халастати — аю, аєш, недок., зах. Чавити, вичавлювати, розчавлювати … Український тлумачний словник
чавлений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до чавити … Український тлумачний словник
чавлення — я, с. Дія за знач. чавити … Український тлумачний словник
